Пропозиція картоплі, овочів та фруктів в Україні формується, головним чином, за рахунок вітчизняного виробництва, яке в основному сконцентровано в домогосподарствах населення.
       У 2005 році тенденція зниження виробництва продукції плодоовочівництва спостерігалась лише у виробництві картоплі. Так, у 2005 році в усіх категоріях господарств валовий збір картоплі склав 19,5 млн. т, що на 6,2 % (на 1,3 млн. т) менше, ніж було у 2004 році. Зменшення виробництва картоплі зумовлено зниженням урожайності (на 3,8 %) та скороченням зібраної площі (на 2,4 %) в господарствах населення (табл. 1).
       В цілому ж виробництво овочевої продукції у 2005 році проти попереднього року зросло на 4,7 % (або на 325,7 тис. т) і склало 7,3 млн. т. Цьому сприяло підвищення урожайності на 8,3 ц (при скороченні зібраної площі на 0,8 %).

       У 2005 році у структурі виробництва овочів 40 % займають помідори та капуста, 19 % буряки та морква, 11 % цибуля, 7 % огірки (рис. 1). Порівняно з 2004 роком скоротились обсяги виробництва огірків – на 29 %, капусти – на 5 %, тоді як на помідори вони зросли на 30 %, на цибулю – на 10 %.

       Обсяги виробництва плодоягідної продукції зросли на 3,3 %, винограду – на 18,3 %. За рахунок підвищення урожайності зростання становило 10,5 % та 21,5 %, відповідно.
       Збільшення урожайності у минулому році вдалося досягти завдяки поступовій заміні протягом останніх років старих малопродуктивних садів (закладених ще за часів Радянського Союзу) на нові, які є більш інтенсивними і мають вищий потенціал урожайності. Але з іншого боку слід відзначити негативну тенденцію щорічного зменшення площ під садами. У 2005 році вони скоротились на 18 тис. га, а за попередні роки площі зменшувались в середньому на 22-25 тис. га на рік.
       У структурі виробництва фруктів 34 % припадає на яблука, а обсяги їх виробництва порівняно з 2004 роком скоротились приблизно на 10 %.
       У 2005 році порівняно з попереднім роком обсяги виробництва картоплі зросли у чотирьох областях: Харківській – на 19 %, Полтавській – на 1 % і найбільше зростання відбулося у регіонах не із самими сприятливими природнокліматичними умовами для вирощування картоплі у Луганській - на 50 % та Одеській – на 21 % (рис. 2).
       Зростання обсягів виробництва овочів за 2005 рік відбулося у 13 регіонах, найбільше у Луганській – на 54 %, Київській – на 30 %, Чернівецькій та Миколаївській – на 21 % (рис. 3), плодів та ягід – у 14 регіонах, найбільше в Автономній Республіці Крим – майже у 2 рази, Харківській – на 62 % та Житомирській – на 48 % (рис. 4).

       За останні 10 років відбулися зміни у структурі виробництва плодоовочевої продукції. Зокрема, значно зросла питома вага господарств населення і зменшилася питома вага сільськогосподарських підприємств. Господарствами населення у 2005 році вирощено 98,8 % загального урожаю картоплі, 89,3 % овочів, 88,1 % плодів і ягід, 41,8 % винограду.

       У 2005 році у структурі попиту найбільша частка картоплі припадає на кормові цілі – 32 %, на продовольство - 36 %, на насіння - 27 %. Обсяги використання картоплі на продовольство у 2005 році порівняно з 2004 роком знизилось на 0,7 %, а на промислову переробку зросло на 13 % (табл. 2), але продовжують залишатися дуже низькими.

       У 2005 році у структурі попиту найбільша частка картоплі припадає на кормові цілі – 32 %, на продовольство - 36 %, на насіння - 27 %. Обсяги використання картоплі на продовольство у 2005 році порівняно з 2004 роком знизилось на 0,7 %, а на промислову переробку зросло на 13 % (табл. 2), але продовжують залишатися дуже низькими.

       Рівень споживання картоплі на душу населення у 2005 році (за експертною оцінкою) склався приблизно на рівні 142 кг і залишається досить високим. Споживання овочів та фруктів із року в рік зростає. У 2005 році в середньому спожито приблизно 118 кг овочів (115 кг у 2004 році) та 36 кг фруктів (34 кг у 2004 році) на душу населення.
       У 2005 році на внутрішньому ринку продовольства спостерігалась тенденція зростання попиту на продукцію плодоовочівництва як серед населення, так і з боку переробних підприємств. Одним із свідчень цього є зростання обсягів реалізації даної продукції при рості ціни на неї.
       Зростання попиту на плодоовочеву продукцію з боку переробних підприємств можна пояснити збільшенням (за останні 3 роки) інвестицій у харчову промисловість, в тому числі у переробку плодоовочевої продукції.
       За оперативною інформацією Держкомстату у 2005 році виробництво продукції у харчовій промисловості та переробленні сільськогосподарських продуктів зросло на 13,7 % (у 2004 році – на 12,4 %), при цьому суттєво наростили обсяги виробництва підприємства з перероблення овочів та фруктів - на 29,8 %. Виробництво соків зросло на 43 %, овочів консервованих – на 49 %, джемів – на 54 % (рис. 5).

       Зосередження виробництва плодоовочевої продукції в селянських господарствах і відсутність достатньої кількості заготівельних пунктів стримує реалізацію даної продукції до переробних підприємств, які на сьогодні недостатньо забезпечені сировиною. Підтвердженням цього є незначні обсяги реалізації картоплі до переробних підприємств у 2004 році - лише 1,9 % від загальних обсягів виробництва картоплі. У 2005 році, за експертною оцінкою, цей показник зріс майже до 2,5 %, але залишається дуже низьким.

       В умовах економічної нестабільності, населення значною мірою, змушене займатися самозабезпеченням продуктами харчування, в першу чергу, картоплею, овочами та фруктами. Підвищення частки виробництва плодоовочевої продукції в господарствах населення супроводжувалося зниженням рівня механізації робочих процесів, погіршенням захисту рослин від шкідників і хвороб, а отже, ослабленням конкурентоспроможності продукції як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках. Виробництво картоплі, овочів та плодів в Україні ґрунтується переважно на ручній праці, що є свідченням низького рівня ефективності виробництва. Собівартість цієї продукції в середньому у 2 рази вища, ніж у сільськогосподарських підприємствах.
       В останніх рентабельність виробництва плодів та ягід у 2004 році дорівнювала 8,3%, а у 2005 році, за експертною оцінкою, вона зросла до 40 %. На сьогодні, розуміючи вигідність та перспективність вирощування фруктів, підприємства намагаються інвестувати їх виробництво власними коштами, насамперед – за рахунок отриманих прибутків.
       Масова реалізація картоплі та овочів виробниками, які не мають змоги зберігати вирощений урожай, припадає на період закінчення збиральних робіт. Споживачі відповідно роблять запаси продукції, оскільки в цей період ціни на неї найнижчі (рис. 6).

       Незважаючи на незначні обсяги виробництва картоплі та овочів сільськогосподарськими підприємствами, ними у 2005 році порівняно з 2004 роком було збільшено обсяги реалізації картоплі на 29 % та овочів на 10 % при рості цін реалізації за даний період відповідно на 30 % та 20 % (рис. 7, 34) Обсяги реалізації плодів та ягід знизились на 11,7 %, при зростанні цін на них на 30 % (рис. 9).

       Однією з причин росту цін на продукцію плодоовочівництва є значний ріст цін на паливо та інші матеріально-технічні ресурси. Для розвитку плодоовочевого комплексу в Україні важливими є не лише організація виробництва, а і створення умов для реалізації продукції, яка швидко псується. Головною проблемою є відсутність оптових ринків.
       У закупівлі продуктів харчування в т. ч. овочів та фруктів (головним чином у великих містах), люди віддають перевагу мережам супермаркетів, а не міським і тим більше стихійним ринкам. Останнім часом разом із зростанням кількості торгових точок у мережі супермаркетів, з їх боку зріс попит на продукцію овочівництва високої якості (і до того ж сертифіковану), пропозиція якої з боку вітчизняних товаровиробників дуже і дуже обмежена. Тому, асортимент овочівництва в мережі супермаркетів представлений, головним чином, більш якісною імпортною продукцією.

       Минулий рік характеризувався відчутним зростанням попиту на плодоовочеву продукцію не тільки з боку переробних підприємств, а і з боку ринку свіжої продукції. Це стало ще однією з причин різкого зростання цін на цю продукцію.
       За останні 5 років ріст споживчих цін на продукцію переробки плодоовочівництва був найвищий (табл. 4). Пов’язано це із ростом цін на сировину та енергоносії.

       Роздрібні ціни на овочі на міських ринках протягом 2005 року досягали рекордних рівнів (табл. 5). Можна прогнозувати, що і у 2006 році зростання цін продовжиться.
       Середня роздрібна ціна на картоплю на міських ринках станом на 30 грудня 2005 року порівняно з аналогічною датою 2004 року зросла у 2,6 раза і склала 2,03 грн/кг., при цьому, у 8 регіонах вона зросла більш як у 3 рази. Середня роздрібна ціна на капусту на міських ринках за даний період зросла у 2,7 раза і склала 2,03 грн/кг. У 9 регіонах вона зросла більш як у 3 рази. Середня роздрібна ціна на моркву зросла на 90 % і склала 1,90 грн/кг. У 10 регіонах вона зросла більш як у 2 рази. Середня роздрібна ціна на цибулю зросла на 58 % і склала у середньому 2,10 грн/кг.

       За експертними оцінками одною з причин зростання цін на овочі, зокрема на моркву, є зменшення пропозиції на неї, зокрема, через бажання підприємств утримати продукцію на зберіганні більш тривалий термін, у надії на значно вищу ціну.

       Головною проблемою експорту української продукції плодоовочівництва є її неконкурентоспроможність, що зумовлено високою витратністю виробництва в умовах застарілих технологій домашніх господарств, низькими сортовими якостями і відсутністю маркетингової діяльності щодо просування продукції на зовнішній ринок. Саме цим можна пояснити незначні обсяги експорту плодоовочевої продукції з України.
       У 2005 році питома вага експорту овочів та картоплі у загальному експорті сільськогосподарської продукції склала лише 0,9 %, а фруктів – 2,4 %. У 2005 році порівняно з попереднім роком і без того незначні обсяги експорту картоплі скоротилися ще на 87 %, склавши лише 144 тонн (рис. 10).

       Для збільшення експорту картоплі необхідно вирішити питання її якості та сортової однорідності. Проте за умов її виробництва в дрібних домашніх господарствах досягти цього практично неможливо. Обсяги імпорту картоплі зросли за минулий рік на 86 % і є рекордними за останні 3 роки – 2,6 тис. т, хоча у 2002 році цей показник дорівнював 6,8 тис. т. Із всього обсягу імпортної картоплі у 2005 році 2375 т було продовольчої, або 90 % від імпорту картоплі.
       Негативне сальдо експорту картоплі у 2005 році складає 2486 т або 595 тис. доларів США. Основними постачальниками картоплі в Україну були Нідерланди, Росія, Німеччина. Росту обсягів імпорту могло сприяти деяке зниження ставки ввізного мита на картоплю до – 0,2 євро/кг проти 0,2 євро/кг пільгової та 0,4 євро/кг повної раніше.
       У 2005 році загальний експорт овочів збільшився порівняно з 2004 роком у вартісному виразі на 15% (рис. 11), в тому числі: огірків – у 2,5 рази, капусти у 3 рази, помідорів – на 36 %, хоча у структурі експорту овочів більшу частку займають овочі бобові сушені - 66,6 %. Імпорт овочевої продукції у 2005 році зріс за 2005 рік в 2 рази. В тому числі помідорів – у 3,6 раза, цибулі у 2,6 раза, капусти у 9 разів. Позитивне сальдо торгівлі овочів склало 27,5 тис. доларів США.

       У 2005 році загальний експорт плодів та ягід збільшився порівняно з 2004 роком у вартісному виразі на 73 %, в тому числі: винограду – у 57 разів, яблук та груш у 12 разів, абрикосів, вишень та слив – у 6,7 раза, але у структурі експорту плодів та ягід 47 % займають горіхи (рис. 12).
       Імпорт плодоягідної продукції у 2005 році зріс за цей період у 2 рази. В тому числі яблук – у 6 раза, бананів – у 3,6 рази, цитрусових – на 73 %, винограду – 69 %.
       Прогнозується, що у 2006 році імпорт яблук зросте ще більше через введення нових митних тарифів, де сезонне мито з 1 грудня до 31 березня складає лише 5 %, а в іншій час – 0,5 євро/кг (проти 0,5 - 1 євро/кг протягом усього року раніше). Негативне сальдо торгівлі у 2005 році плодів та ягід склало 90,2 тис. доларів США. Загалом у 2005 році по всій плодоовочевій продукції негативне сальдо торгівлі склало 63,3 тис. доларів США.

       Експорт продуктів переробки плодів та овочів у 2005 році порівняно з 2004 роком у вартісному виразі зріс на 29 %, імпорт даної продукції зріс майже у 2 рази (рис 39). Позитивне сальдо торгівлі склало 9 млн. доларів США, хоча у 2004 році воно було значно вищим – 35 млн. доларів США.
       Більшість консервованих овочів та фруктів обкладається митом у розмірі 20% замість 1-2 євро за брутто кілограму як було раніше. На огірки мито складає 17%, а томати – 15%. Прогнозуємо, що у 2006 році продовжиться зростання обсягів імпорту плодоовочевої продукції.

       Сучасний плодоовочевий комплекс України не є ефективним і характеризується високими витратами на виробництво. Як наслідок:

       До цього додаються проблеми пов’язані зі збутом продукції:

       Зважаючи на ринкову ситуацію, певна кількість сільськогосподарських виробників готові підвищувати рівень якості своєї продукції з використанням сучасних технологій, але у більшості випадків перешкодою цьому є фінансові проблеми, зокрема, складності щодо довгострокового кредитування. Це призводить до постійного зменшення площ під садами та ягідниками, браку приміщень для зберігання овочів фруктів та ягід.
       Відсутність ринку землі в Україні гальмує розвиток такої достатньо перспективної та прибуткової галузі як садівництво. Обмеження щодо землі не сприяють збільшенню площ під багаторічними, оскільки мало хто ризикне закладати сад на орендованій землі. І ця проблема не вирішена.
       Як наслідок, Україна, як країна, яка має достатній потенціал для вирощування та збуту плодоовочевої продукції (земля, географічне розташування, людський фактор тощо), а також прийнятні для цього природно-кліматичні умови, не може сьогодні конкурувати з більш якісною імпортною продукцією.

       Для подолання негативних тенденції необхідно вжити заходи у таких напрямах: