Основні тенденції галузі виробництва м’ясопродуктів за 2001-2005 рр. Україна за рахунок сприятливих агрокліматичних умов має один з найбільших у світі потенціал для розвитку агропромислового комплексу (АПК) як у галузі рослинництва та продуктів його переробки, так і у сфері тваринництва та виробництва м’ясопродуктів.
       Протягом останніх років галузь виробництва м’ясопродуктів в Україні помітно активізувалася за рахунок збільшення платоспроможного попиту в умовах ненасиченості ринку. Так, протягом 2003-2005 рр. обсяги споживання м’яса в Україні мали чітку динаміку до збільшення (рис. 1).

       Як видно з наведеної інформації, незважаючи на постійне збільшення споживання, обсяги вітчизняного виробництва м’яса, починаючи з 2004 року, скорочуються. Основною причиною цього був неврожай пшениці, яка використовується як основний корм для різних галузей тваринництва. У результаті цього, дефіцит м’яса покривався за рахунок імпорту, в тому числі контрабандного.

       У структурі виробництва м’яса в Україні традиційно переважають яловичина та свинина. Разом із цим, починаючи з кризового 2004 року, поголів’я великої рогатої худоби (ВРХ) має спадаючу динаміку, оскільки власникам ВРХ довелося суттєво зменшувати поголів’я через брак кормів (табл. 1).

       Як видно з наведеної у таблиці інформації, за підсумками І півріччя 2006 року поголів’я ВРХ налічувало близько 7,3 млн. голів., що на 27% менше, ніж у 2001 році. Приблизно такою ж є кількість свиней (що також суттєво менше, ніж у 2001 р.), тоді як вівці та кози мають незначну частку у структурі наявної худоби.
       Зменшення поголів’я худоби у 2004 році (за умови збільшення попиту на м’ясопродукти спричиненого зростанням доходів населення) призвело до виникнення дефіциту на ці види м’яса. В результаті негативно позначилося на динаміці цін на свинину та яловичину (рис. 2).

       При цьому варто зазначити, що динаміка цін на м’ясо птиці протягом аналізованого періоду хоча і була зростаючою, однак, темпи росту були значно меншими, а вартість цього виду м’яса залишається найнижчою.
       Такі цінові тенденції призвели до того, що попит на м’ясо птиці почав зростати випереджаючими темпами порівняно з іншими видами м’яса, що стало наслідком змін в структурі його виробництва (рис. 3).

       Окрім зазначених вище факторів, на зростання обсягів виробництва м’яса птиці також позитивно впливає незначна тривалість операційного циклу у цьому виді тваринництва та його порівняно висока рентабельність.
       У результаті перелічених факторів обсяги виробництва м’яса птиці в Україні за останні п’ять років збільшились удвічі і за підсумками 2005 року складають майже 500 тис. т.
       Тут також важливо зазначити, що збільшення обсягів виробництва м’яса досягається переважно за рахунок зростання його промислового виробництва, яке тільки за період з 2003-2005 рр. збільшилось більше ніж удвічі (рис. 4).

       Починаючи з 2004 року, в Україні спостерігається стабільне зростання промислового виробництва м'яса птиці. Такі тенденції підтримуються технічним переоснащенням підприємств цього сектора тваринництва, підвищенням їхніх показників продуктивності, удосконаленням ветеринарного забезпечення й контролю якості продукції, а також державною підтримкою виробництва м'яса бройлерів. Паралельно спостерігається зменшення відповідного показника в домогосподарствах приблизно на 10 відсоткових пунктів щорічно.
       Причини відставання домогосподарств полягають у тому, що для рентабельного виробництва м’яса птиці та можливостей досягнення економії на масштабах виробництва, потрібно мати не менше ніж 30-35 тис. голів птиці. По-друге, при клітковому вирощуванні птиці обладнання пташника є дуже дорогим, породи птаха придатні для такого розведення також мають порівняно високу вартість.

       У структурі споживання м’яса в Україні протягом останніх років, на відміну від виробництва, стабільно переважає м’ясо птиці. Окрім ціни, на зазначені тенденції впливають його харчові властивості: воно є більш дієтичним і не шкідливим навіть для людей з хворим шлунково-кишковим трактом.
       За рахунок цього, м’ясо птиці є найменш чутливим до сезонних коливань попиту. Збільшення обсягів споживання м’яса припадає на традиційні свята (рис. 5). Весняне зростання попиту – це закінчення Великого посту та свято Великодня. Зимове зростання обумовлене новорічними святами. Протягом травня-липня відбувається майже п’ятдесятивідсотковий спад споживання м’яса. При цьому, попит на м’ясо птиці скорочується менш значними темпами, оскільки за своїми споживчими властивостями воно відноситься до категорії «легкого» м’яса.

       Варто зазначити, що попит на м’ясо птиці виявися не дуже чутливим до таких зовнішніх стресів як епідемія пташиного грипу. Основною причиною цього були інформації про акції промислових виробників м’яса птиці відносно заходів, які застосовуються задля уникнення ймовірності зараження птиці на сільгосппідприємствах.
       Однак, зазначений зовнішній фактор певним чином вплинув на вибір споживачів місця придбання м’яса та м’ясопродуктів. За даними Gfk Ukraіne з 2000 року структура дистрибуції м'яса й м'ясопродуктів демонструє стійку тенденцію до збільшення частки супермаркетів (гіпермаркетів, Кеш-енд-Керрі). Однак, вулична торгівля (ринки, базари, кіоски) залишає за собою досить сильні позиції. Так, з 2002 року питома вага супермаркетів у структурі закупівель м'яса зросла з 8 до 14%, тоді як частка вуличної торгівлі знизилася з 66% до 58%. Позиції невеликих магазинів типу гастроном або «магазин біля дому» залишилися практично незмінними – 20-22% від загального обсягу реалізації. Частка інших каналів закупівель (спеціалізовані магазини) також залишилася незмінною – близько 5-6% (рис. 6).

       У грошовому вимірі в 2005 році на ринках на м’ясо й м’ясопродукти було витрачено близько 15,4 млрд. грн., а в супермаркетах – лише 3,7 млрд. грн. Згідно з прогнозами Gfk Ukraіne, очікується подальше зниження частки вуличної торгівлі. Так, до 2010 року її питома вага у загальних обсягах реалізації може скоротитися до 44%.

       Протягом 2001-2003 рр. обсяги експорту м’яса та м’ясопродуктів в Україні зростали та перевищували обсяги імпорту. Впродовж зазначеного періоду величина експорту постійно скорочується і за підсумками 2005 року складає 63,0 тис. тонн, проти 158,5 тис. тонн – у 2003 році.
       Протягом 2001-2005 рр. найбільшу питому вагу в структурі експорту займає яловичина. Але темпи вивезення цього м’яса почали зменшуватися. Якщо у 2001 р. обсяги його експорту складали 90 тис. тонн, або 98% від загалу, то вже у 2005 році вони становили лише 56 тис. тонн (або 63%) (табл. 2).

       У географічній структурі експорту українського м’яса протягом всього аналізованого періоду переважає Російська Федерація, питома вага якої за підсумками 2005 року склала 98%.
       У січні-квітні поточного року Україна експортувала 1,1 тис. тонн м’яса та субпродуктів на суму 1,3 млн. грн., що у 12 разів менше порівняно з аналогічним періодом минулого року. Таке зменшення обсягів експорту обумовлено введенням заборони на ввезення тваринницької продукції у РФ від 20 січня 2006 р. Головна ветеринарна служба мотивувала свої дії численними порушеннями законодавства при ввозі тваринницьких товарів з України і відсутністю діючого контролю поставок з боку української ветеринарної служби.

       Основою імпорту м’яса в Україну є курятина. Її частка в структурі офіційного імпорту протягом 2001-2004 рр. коливалася від 95% до 85%. При цьому, реальний обсяг імпорту визначити досить складно через наявність значних обсягів контрабанди м’яса в Україну. Основна частка контрабандного м’яса завозиться в Україну з Австралії, Парагваю, Аргентини, Бразилії, Нової Зеландії. Основна частка контрабандної та контрафактної продукції потрапляє в Україну через Одесу переважно з країн Латинської Америки та Австралії, другим каналом є Володимир-Волинський – Устюг. При ціні закупівлі м’яса 2- 3 дол. США за кг та 0,3 дол. США за кг – за нелегальний перетин кордону (в результаті повна собівартість контрабандного м’яса досягає 2,5-3,5 дол. США за кг), його вартість на ринку України складає для свинини близько 7 дол. США за кг, а яловичини – 6 дол. США. Таким чином, валова рентабельність при контрабанді становить 200%. Загалом, за даними асоціації «Укрм’ясо» обсяг нелегально завезеного м’яса у 2005 році складає 200 тис. тонн, майже 100% легального імпорту.
       Зазначимо, що 2004 рік був останнім роком, коли діяли пільгові ставки податку на додану вартість і митні збори у ВЕЗ – з 2005 року вони були скасовані. Проте, фактично ввезення м'яса більшість «пільговиків» з ВЕЗ продовжили, відновивши свої привілеї у судах нижчої інстанції.
       За даними Державної митної служби, за 4 місяці 2006 року офіційний імпорт м’ясопродуктів в Україну складав 47,4 тис. тонн на суму 38,1 млн. дол. США, що на 64% менше, ніж за аналогічний період 2005 року. У поточному році за матеріалами «ЛІГАБізнесІнформ» імпорт м’яса очікується на рівні 400 тис тонн, а його експорт – 1,75 млн. тонн.

       Державне регулювання ринку м’яса в Україні не є жорстким. Уряд використовує переважно непрямі інструменти впливу. Зокрема, ціни на м’ясопродукцію регулюються не шляхом прямого встановлення, а через вплив на пропозицію. Регулювання обсягів пропозиції м’яса здійснюється шляхом контролю за зовнішньоекономічною діяльністю та через суттєві протекціоністські заходи для вітчизняних виробників, при цьому вимагаючи дотримання встановлених норм щодо якості продукції.
       У 2006 році спостерігається активізація процесу держрегулювання галузей сільськогосподарської продукції з метою покращання ситуації на ринку та зменшення контрабанди. Так, Верховна Рада України 23 лютого прийняла Законом «Про м’ясо й м’ясні продукти», метою якого є створення умов для виробництва й забезпечення населення м’ясом і м’ясопродуктами гарантованої якості та безпеки.
       Відповідно до зазначеного документа, в Україні забороняється використання в м’ясних продуктах вищого сорту м'ясної маси, білкових стабілізаторів, свинячої шкіри, харчового крохмалю, рослинного борошна, продуктів із сої і її похідних, а також харчових добавок (крім нітрату натрію, аскорбінової кислоти, аскорбінату натрію, фосфатів) і сумішей пряностей, до складу яких входять харчові добавки. При цьому використовувати всі ці складові дозволяється в м’ясних продуктах І сорту в розмірі не більше, ніж 30% загальної маси сировини, ІІ сорту – 40%, ІІІ – 50%.
       Закон припускає обов’язкову атестацію підприємств, що здійснюють поставку сировини для виробництва м’яса, його переробку й виробництво м’ясних продуктів, раз у 5 років. При цьому, неатестованим підприємствам забороняється реалізація м’яса, м’ясної сировини й м’ясних продуктів.

       Основним інструментом державної підтримки українських виробників сільськогосподарської продукції є встановлення для них різних податкових пільг.
       Єдиний сільськогосподарський податок. Відповідно до українського законодавства, виробники сільськогосподарської продукції мають право обирати між загальним та спеціальним режимами оподаткування щодо певних податків. Зокрема, відповідно до Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», сільськогосподарські підприємства, які здійснюють діяльність з виробництва, переробки та продажу сільськогосподарської продукції, можуть обирати систему оподаткування зі сплатою єдиного сільськогосподарського податку, за умови, що обсяг їхніх продажів сільськогосподарських продуктів власного виробництва складає не менше ніж 75% валового доходу. Єдиний сільськогосподарський податок сплачується замість податку на прибуток підприємств, земельного податку, зборів за спеціальне використання водних об’єктів, місцевих податків, податку з власників транспортних засобів, збору на геологорозвідувальні роботи та збору за торгові патенти. Сума єдиного сільськогосподарського податку розраховується у відсотках до розрахункової вартості всіх земельних ділянок (станом на 1 липня 1995 року), орендованих або власних платника податку. Така податкова пільга застосовується до 31 грудня 2009 року.
       Пільги з ПДВ. Відповідно до Закону України «Про ПДВ», українські компанії, які отримали від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва щонайменше 50% загальної суми валового доходу попереднього податкового року, мають право утримувати ПДВ, отриманий від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва. Сума, яка утримується таким чином, перераховується на спеціальний банківський рахунок і може бути використана для оплати товарів та послуг, пов’язаних з сільськогосподарською діяльністю компанії. Така пільга з ПДВ діяла у 2003, 2004 та 2005 роках і діятиме до 1 січня 2007 року.
       Крім того, за Законом України «Про ПДВ» українські сільськогосподарські компанії мають право на спеціальний режим оподаткування ПДВ, який встановлює ставку ПДВ з продажу сільськогосподарських та пов’язаних з їх переробкою продуктів такими компаніями в сумі 9%, тоді як стандартна ставка ПДВ складає 20%. Однак, набрання чинності таких пільг було відкладено до 1 липня 2007 року і у 2003, 2004 та 2005 роках до продажу сільськогосподарських продуктів застосовувалась стандартна ставка 20%.
       Протягом часу, поки компанії мають право утримувати ПДВ з продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва, будь-яке зменшення ставки ПДВ призведе до зменшення сум ПДВ, отриманих та утримуваних такими компаніями. Якщо, однак, українські сільськогосподарські компанії не матимуть права продовжувати утримувати ПДВ, який вони отримують, будь-яке зменшення ставки ПДВ буде пільгою для таких компаній. На сьогодні немає інформації щодо того, чи залишаться чинними будь-які пільги з ПДВ, або запроваджуватимуться будь-які нові пільги з ПДВ після 1 січня 2007 року.
       Державні субсидії. Точні обсяги державних субсидій, наведених нижче, залежать від суми коштів, розподілених для таких цілей у державному бюджеті на відповідний рік.
       Урядові гранти на діяльність, пов’язану з переробкою м’яса тварин. Сільськогосподарські виробники, які займаються розведенням птиці та великої рогатої худоби, мають право на державні субсидії за кожну голову птиці або великої рогатої худоби, забитих на власних (власних або орендованих) потужностях або переданих для забою та переробки іншим особам. Фінансова підтримка на розведення та забій великої рогатої худоби й птиці надається у таких обсягах: 1,40 гривень за одного бика, 1,05 гривень за одну свиню, 0,45 гривень за одне бройлерне курча, качку або гуску.
       Урядові гранти на діяльність, пов’язану з селекцією та генетикою. Закон України «Про державний бюджет України на 2006 рік» («Закон про державний бюджет») також передбачає виділення 110 мільйонів гривень на підтримку сільськогосподарських компаній, які розводять птахів та велику рогату худобу. Більшість цих коштів надається державним компаніям, які мають статус племінних ферм, селекційних центрів або племінних птахофабрик. Однак, приватні сільськогосподарські компанії також мають право на субсидії або часткову компенсацію їхніх витрат, понесених у зв’язку із закупівлею або продажем племінних (генетичних) ресурсів.
       Урядові гранти на культивацію зерна та розведення рослин розраховуються на основі кількості гектарів, засіяних конкретними культурами. Крім того, додаткові суми надаються таким юридичним особам, які вирощують культури на зрошувальних площах. Зокрема, компанії, які вирощують яру пшеницю, ячмінь, овес, горох, кукурудзу, сою, гречку, просо та рис, отримують субсидії у сумі 65 гривень за кожний гектар засіяних площ. Субсидії на вирощування зимових пшениці, ячменю та жита складають 100 гривень за гектар. Вирощування таких культур на зрошуваних площах додатково підтримується грантами на додаткову суму 53 гривні за гектар засіяних площ.
       Державні субсидії також надаються особам, які займаються розведенням рослин. Крім того, держава покриває 50% премій, які виплачуються такими юридичними особами страховим компаніям за страхування певних сільськогосподарських культур, включаючи пшеницю, просо, ячмінь, кукурудзу, сою, та соняшники.
       Часткова компенсація процентів та інші субсидії. Держава частково субсидує проценти, сплачені сільськогосподарськими виробниками українським комерційним банкам. Суми таких субсидій встановлюються щорічно у бюджеті на відповідний рік. Держава також частково компенсує витрати на сільськогосподарське обладнання, закуплене сільськогосподарськими виробниками. Субсидії надаються сільськогосподарським підприємствам на тендерній основі.
       Уряд України в постанові КМУ №243, підписаному 2 березня поточного року, затвердив порядок використання бюджетних коштів для фінансової підтримки виробництва тваринницької продукції. Відповідно до документа, компенсація за 1 кг живої ваги худоби й птиці, зданих на переробку, збільшено в середньому на 8-10% .
       Цією ж постановою затверджений розмір дотацій виробникам екологічно чистого молока, зданого для вироблення спеціальних продуктів дитячого харчування. На підтримку виробництва продукції тваринництва у 2006 році планується виділити 942,5 млн. грн.
       З 1 липня 2006 року в Україні дотації за здану на переробку велику рогату худобу будуть одержувати лише власники тварин, що одержали ідентифікаційний номер. Така норма вводиться відповідно до розпорядження Уряду й Закону про держпідтримку сільського господарства України. Цей захід спрямований на врегулювання виробництва великої рогатої худоби й контроль якості виробленого м’яса.
       У травні 2006 року Уряд України постановою №725 затвердив нове положення про порядок стягнення й обліку фіксованого сільськогосподарського податку. У новій редакції документа зазначено, що платники фіксованого сільськогосподарського податку й об’єкти оподатковування визначаються відповідно до Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок». У випадку, якщо за результатами діяльності у звітному (податковому) році сума, отримана платником податків від реалізації сільгосппродукції власного виробництва й продуктів її переробки, становить менш ніж 75% загальної суми валового доходу, у наступному звітному році податки й збори виплачуються на загальних підставах.

       Митні квоти встановлюються Ухвалою Кабінету Міністрів України «Про затвердження списків товарів, експорт і імпорт яких підлягає ліцензуванню, і обсягів квот у 2006 році» від 30 грудня 2005 року. У липні 2005 року були внесені значні зміни у визначення митних зборів пo групі «м’ясо». Митні збори визначаються Законом України «Про митний тариф». До цього моменту яловичина і свинина ввозилася за пільговою ставкою за 1 кг. 1 та 2 євро – повна ставка, а м'ясо птиці – 30% від задекларованої вартості, але не менше, ніж за 1 кг. 1,5 євро для пільгової ставки та для повної ставки 60% від задекларованої вартості, але не менше, ніж 3 євро. Влітку 2005 року ставки були значно понижені: на деякі види яловичини і свинину встановлена ставка у розмірі 1 євро за 1 кг, на деякі – 10%, але не менше, ніж 0,6 євро за 1 кг.
       Щодо м’яса птиці, то на більшість номенклатурних позицій ставки понижені втричі, до 10% (але не менше, ніж 0,4 євро за 1 кг). Ставка у розмірі 30% залишилася на деякі частини і субпродукти курей, а саме крила цілі, спини, шиї, спини з шиями, кінчики крил, грудинки та їх частини. Крім того, «старий» пільговий тариф все ще застосовується до імпорту морожених частин і субпродуктів птиці (коди 0207 1410.0207 1470) до моменту вступу України у Всесвітню організацію торгівлі.
       Крім того, починаючи з 1 січня 2006 року, в Україні Урядом уведено ліцензування імпорту яловичини, свинини, великої рогатої худоби й свиней. Ця постанова була ініційована в листопаді 2005 року Мінекономіки для врегулювання сформованої ситуації на ринку м’яса й підтримки вітчизняного виробника. Також ця постанова спрямована на припинення контрабанди м’ясної продукції.

       Протягом останніх років в Україні спостерігається чітка тенденція до збільшення споживання м’яса птиці на душу населення порівняно з аналогічним показником для інших видів м’яса. За даними Державного комітету статистики, у 2002 р. споживання м’яса птиці на душу населення склало 7,4 кг, а вже наступного року цей показник збільшився майже вдвічі. За підсумками 2005 року споживання м’яса птиці на душу населення вже досягло 13,7 кг (рис. 7).

       Як видно з наведеної на рисунку інформації, споживання м’яса птиці в Україні протягом останніх років суттєво відрізняється від аналогічних показників країн зі схожою культурою споживання зазначеного продукту, зокрема, Російської Федерації. Причинами такого відставання є те, що доходи населення росіян є вищими та протягом 2002-2004 рр. економіка демонструвала вищі темпи росту. Також, з рис. 2.7 чітко помітно, що обсяги споживання м’яса птиці на душу населення в Україні на три роки відстають від російських. Однак, протягом останнього періоду часу за рахунок випереджаючих темпів росту доходів населення цей розрив почав скорочуватись до 2 років.
       Враховуючи зазначені тенденції та наявні взаємозалежності, було розраховано оціночні обсяги споживання м’яса птиці в Україні на душу населення у 2006-2012 рр. (рис. 8.).

       Як видно з наведеної діаграми, протягом наступних шести років за умов незмінності наявних тенденцій очікується більше ніж двократне збільшення споживання м’яса на душу населення до рівня 35,4 кг на рік.
       Зазначені прогнози є досить адекватними з огляду на наявні на сьогоднішній день показники споживання м’яса на душу населення у розвинених країнах. Зокрема, за підсумками 2005 р. у Північній Америці цей показник становить 40 кг/рік, а у Південній Америці - 33 кг/рік, Європа споживає приблизно 20 кг/рік.