Ідея створення такого елементу агарного ринку як дорадча служба чи служба «екстеншн» зумовлена в першу чергу тими перетвореннями, котрі мали місце в українському селі протягом останніх кількох років. Серед основних чинників слід зазначити значну кількість новостворених сільськогосподарських виробників, розпад колишньої системи забезпечення підприємств кваліфікованими кадрами, швидкий ріст виробництва у селянсько-фермерських й особистих підсобних господарствах та інші економічні зміни. Тепер товаровиробник самотужки повинен вирішувати всі питання пов‘язані із функціонуванням його господарства. А це і постачання матеріально-технічних ресурсів, і нові технології сільськогосподарського виробництва, і маркетинг, і бізнес-планування і ціла низка інших часом нових аспектів господарювання на землі.
Навесні 2001 року вийшов спільний наказ Міністерства аграрної політики України, Української академії аграрних наук та Національного аграрного університету, яким було затверджено «Концепцію становлення і розвитку мережі сільськогосподарських дорадчих служб в Україні». Серед основних причин, які зумовили потребу в підготовці такої концепції було названо такі чинники як:

• • • •

кількість самостійних суб‘єктів господарювання збільшилася більше як на 25%; у 30% господарств відбулася зміна керівників, які часто не мають відповідного досвіду управління; лише 9% від загальної кількості працівників новостворених підприємств є кваліфікованими спеціалістами; за умов недостатнього розвитку ринкової інфраструктури фермери, власники ОПГ потребують нових знань із таких галузей як менеджмент агробізнесу, маркетинг тощо.

Цим наказом також було створено робочу групу з підготовки проекту Закону України «Про дорадчу діяльність», до якої увійшли представники Міністерства, провідних аграрних вищих навчальних закладів і донорських організацій. Ухвалення такого закону дозволить сформувати підґрунтя для побудови мережі аграрних дорадчих служб.
Шлях розвитку дорадчих служб в Україні виявився доволі цікавим – у кількох областях було запроваджено різні моделі, більшість із яких за підтримки іноземних донорських організацій. Проте, можливо, саме такий підхід дозволить вирішити вищевказані проблеми на селі на основі вибору самих сільськогосподарських товаровиробників і ефективної діяльності окремих моделей.
Однією із перших подібна служба була створена у Львівській області за підтримки програми Європейського Союзу ТАСІS. ЇЇ засновником виступила Львівська аграрна палата, котра об‘єднувала значну кількість власників земельних часток. Цікаво, що ця модель передбачає фінансування за рахунок обласної адміністрації.
1998 року за підтримки Агентства Сполучених Штатів з міжнародного розвитку було створено Український центр навчання та підтримки приватних товаровиробників на базі Вінницького державного аграрного університету. Основна мета діяльності центру – «надання консультаційно-інформаційних та освітніх послуг приватним виробникам сільськогосподарської продукції, які сприятимуть прийняттю правильних рішень з розвитку власного господарства та підвищення його прибутковості». Його особливістю є нерозривний зв‘язок із вищим аграрним навчальним закладом. Серед переваг такої моделі можна назвати активне залучення та доступ до науково-технічних досліджень, наявна матеріальна база, сприятливі умови для поширення інформації, залучення професорсько-викладацького складу тощо. Проте, як показує досвід, американська модель служби «екстеншн» має обмежене застосування на українських теренах.
Така служба повинна бути мобільною, вільною у своїх діях, розгалуженою, і, як правило, дорадники більшу частину свого часу повинні проводити серед клієнтів – сільських громад.
У Запорізькій області діє Інформаційно-консультаційний центр «Агро-Таврія» як госпрозрахунковий структурний підрозділ державної агротехнічної академії.
2001 р. розпочав свою діяльність проект «Підтримка створення трьох центрів підтримки приватних господарств в Україні», котрий фінансується ТАСІS. У рамках цього проекту було створено три центри підтримки приватних господарств у Чернігівській, Луганській і Миколаївській областях, а також Національний координаційний і навчальний центр.
У Черкаській і Вінницькій областях працює німецький проект, який надає підтримку приватним агенціям у сфері сільськогосподарського консультування. Крім того Данія та Канада сприяють створенню служб дорадчого типу ще у чотирьох областях України.
Найбільшим досвідом у розвиткові дорадчих служб володіють проекти міжнародної технічної допомоги, котрі підтримувалися Міністерством Великої Британії у справах міжнародного розвитку. Вже кілька років у такій пілотній області як Донецька діє сільська дорадча служба. У Київській та Одеській областях було також сформовано служби, націлені на розвиток сільських громад і підвищення рівня добробуту сільського населення. Їхньою особливістю є наявність районних центрів із 4-6 ключових спеціалістів та обласних центрів, у яких працюють провідні фахівці-дорадники. Маючи 5-6 районних офісів, ці служби охоплюють своєю діяльністю більшу частину області. На сьогодні, вони діють у рамках єдиного проекту «Програма підвищення рівня життя сільського населення в Україні (ППРЖСНУ)» – це якісно новий етап обміну досвіду й подальшого удосконалення роботи дорадчих служб.
Спектр послуг, які надаються службами, доволі різноманітний, оскільки за час роботи попередніх проектів було накопичено значний досвід у різних сферах реформування сільського господарства та соціальної інфраструктури села. Слід підкреслити, що працюючи в рамках проекту ППРЖСНУ, ДонецьАгроКонсалт, Київська обласна аграрна дорадча служба та КонсалтАгро (Одеса) керуються у своїх діях принципами комплексного розвитку сільської місцевості й реалізують низку ініціатив щодо розвитку соціальної сфери на селі, а саме, сприяння створенню громадянського суспільства, передача та управління об‘єктами соціальної сфери, впровадження третейських судів в аграрній сфері тощо. Крім того, однією із головних цільових груп цих служб є селянсько-фермерські господарства.
Як бачимо, такий механізм підвищення рівня життя сільського населення як аграрна дорадча служба вже зарекомендував себе в Україні.

Соціальні аспекти дорадництва

Одним із найважливіших завдань Уряду України є подолання бідності. Великий відсоток сільського населення знаходиться за межею, і дорадчі служби могли б допомогти їм своєю діяльністю у подоланні їх бідності.
І це є головним соціальним аспектом сільськогосподарської дорадчої діяльності.
Сільськогосподарські дорадчі фірми можуть також займатися питаннями, які не пов’язані із сільським господарством, зокрема, якщо вони вбачають в цьому можливості отримання прибутку: наприклад, консалтингова фірма може надати консультацію органу місцевого самоврядування із питань утримання міських парків.
Якщо фермерам потрібно платити податок на прибуток, спеціалісти із ведення бухгалтерського обліку які готують податкові декларації, також займаються консалтинговою роботою. Відповідні бухгалтери ведуть облік по господарству, і цей облік можна буде використати як інформацію для прийняття рішень стосовно покращання управління господарством. Відповідні фірми досить часто розробляють бізнес-плани, які вимагають банки, як один із тих документів, які подаються для отримання позики.
Широкі верстви населення також отримують зиск від послуг дорадчих служб. Наприклад, зменшення цін на продукти харчування чи зменшення забруднення навколишнього середовища відбулося в результаті запровадження порад дорадчої служби.
Мінагрополітики України розглядає дорадчі служби як один із найбільш важливих інструментів підтримки та розвитку аграрного сектора, підвищення ефективності та прибутковості сільськогосподарського виробництва, підвищення рівня життя на селі та зменшення соціальної напруги.
В Україні, на сьогодні, вбачається, що дорадча служба має виконувати двояку роль. По-перше, як організація, що надає консультації згідно із замовленями окремих сільськогосподарських бізнесових структур.
По-друге, як служба, що надає загальну інформацію, консультації та проводить навчання серед більш широкої аудиторії сільського населення.
Дорадча служба допомагає в розвитку моделей та створенню варіантів для проведення змін відносно багатьох важливих ініціатив, які досить потрібні для розбудови ринкової економіки на селі, разом із захистом прав сільського населення та сприянню підвищення рівня життя на селі. Це також допомагає створенню життєздатних моделей розвитку громад та передачі й утримання об’єктів соціальної сфери в сільських громадах тощо.
Розвиток сільського дорадництва сприяє вирішенню соціальних проблем у сільській місцевості таким чином:
1.Дорадчі служби сприяють підвищенню доходів існуючих сільськогосподарських підприємств шляхом навчання суб’єктів підприємницької діяльності, дослідження у сфері господарювання, впровадження сучасних досягнень науки, техніки і технологій, демонстраційних показів форм і методів роботи сільськогосподарських товаровиробників і сільського населення з підвищення рівня знань, удосконалення практичних навичок прибуткового господарювання, інформаційного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників з цих питань.
2.Дорадчі служби сприяють підвищенню доходів сільських домогосподарств шляхом:

- - - - - -

надання порад щодо технологій і організації виробництва в особистих підсобних господарствах; сприяння в реалізації виробленої продукції і постачанні ресурсів; поширення маркетингової інформації, інформації щодо нових технологій, організації виробництва тощо. допомоги у створенні сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів і кредитних спілок; допомоги сільським підприємцям у розробці бізнес-планів, в тому числі і для отримання кредитів; розробки і впровадження схем кооперації між сільськогосподарськими підприємствами, особистими підсобними господарствами і фермерськими господарствами.

3.Правові консультації, що надаються юристами дорадчих служб, сприяють захисту земельних і майнових прав сільського населення; особливо актуальною ця діяльність стане на початковому етапі формування земельного ринку в Україні.
4.Дорадчі служби сприяють підвищенню зайнятості сільського населення шляхом:

- -

сприяння самозайнятості в особистих підсобних господарствах; сприяння розвитку підприємництва у сільській місцевості;

5.Дорадчі служби сприяють комплексному вирішенню соціально-економічних проблем сільських громад (наприклад, громадські пасовища, передача та утримання об’єктів соціальної сфери), підвищенню спроможності органів місцевого самоврядування вирішувати проблеми місцевих громад.
6.Дорадчі служби сприяють розвитку громадянського суспільства шляхом допомоги у створенні і роботі громадських організацій у сільській місцевості.